Гори і доли

Сьогодні на стадіоні був аншлаг, ні, не так — Аншлаг. Був мій улюблений підсніжник, і тато з дівчинкою (тато всю зиму пробігав), і ще два хлопці, і ще один. Враховуючи, що стадіон в нас 250 метрів має (маленький), то справді виглядає як натовп. Ну я собі побігла “звичним порядком” (як каже мій чоловік і отець в нас в церкві), бачу ще якась дівчина біжить, але якось не так, а то вона за автобусом бігла.

А ще я сьогодні забігла на дуже круту гірку, крута в прямому значенні. Десь така, може навіть трішки крутіша.

 І як завжди після таких подвигів хочеться впасти пляцком, але я не впала, бо я теж крута (хе-хе) у всіх значеннях цього слова. Останні 500 м я пробігла тільки завдяки Beyonce (Who run the world) за що їй окреме дякую.

п.с. Чоловік повів дітей гуляти, а я трохи прибираю, трохи відпочиваю. Чоловікові величезне дякую, і всім гарного дня! (Там сонечко.)