Біг великих досягнень, або своя річка ближча до тіла

Всі мої помічники роз'їхались хто куди, тому якщо бігати я ще встигаю, то писати — ні.

Знову гастролювала в Іванро-Франківську. Бачила кількох веселих персонажів — бігового Йоркширського тер'єра, який бадьоренько біг за хазяйкою, старшого чоловіка років 60-70 який бігав майже як Фібі з “Друзів”, дівчину схожу на хлопця з класним татуюванням і лайкою, гламурного дідка в фіолетовій футболці-сіточці... І багато, насправді багато бігунів, сереній вік яких 40+. А, ще мене ледве не збив противний дідок на веловипеді. Але я його прощаю.

І біг понад річкою... Ммммм... Це таке задоволення! З моста видно гори. Віє вітерець. Краса!

Атмосфера, як бачите, сприяла, тому новий рекорд — 11 з чимось кілометрів, які пішли досить легко. Може б були іще легшими, якби на 8-му кілометрі не подзвонила мама і сказала, що Михайлик тре очі і “щось хоче”, це трохи збило настрій, і чомусь перестала грати музика і я добігала насухо. Але я все не проте. О-д-и-н-а-д-ц-я-т-ь кілометрів. Чуєте як звучить? Феєрично.

Про музику — ніхто мені нічого не підкинув (роблю вигляд, що образилась). Але я трохи почаклувала і склала новий список із того що мала. Гарно пішло The Line (Battles), Hearing Damage (Thom Yorke) і Friends (Band of Skulls). Ну як помітили закономірність? Хто вгадає, що в них спільного, дам шоколадку домашні яблука.

Все, біжу дітей бавити.