середу, 11 лютого 2015 р.

Все серйозно

Навіть не знаю як назвати допис чи з чого почати. Тому почну з початку. Оце вибігла я рано сніжок сипле — гарно, а у вухах співає Шакіра

Tsamina mina, eh eh
Waka waka, eh eh
Tsamina mina zangalewa
This time for Africa

нє, ну а що? сніжок, Африка, біг — все на своєму місці.

А ще мені сьогодні всі усміхалися. Ну майже всі. Діти і старші люди. Приєєєємно. А батьки які вели дітей в школу дивилися, як завжди, якось здивовано. А ще я вже впізнаю людей, а вони мене. Якось по-домашньому виходить, дуже тепло.

Хотіла назвати допис “Чудні діла твої Господи — 2”, але це як “Христос Рождається” - це не раз і не два і не дві тисячі років, це — завжди. Завжди чудні діла Господні. 

 

Ніколи не думала, що біг буде для мене чимось більшим, ніж просто тренування, чимось великим, що буде наближати мене до Бога, до людей і до себе.

Немає коментарів:

Дописати коментар