Я крута

і скромна (хе-хе)

Цей допис мав бути про мою пробіжку в середу, але сьогодні я її перевершила. Хо-хо!

Але почну таки з середи.

Збільшила собі дистанцію, і все одно пробігла її менше ніж за 30 хв. Ще би знати скільки це в метрах-кілометрах, такими темпами пора якийсь ґаджет-педометр купувати. ііііі, падав дощ. Але в дощ (навіть при +1) бігати приємно. Дощ в личко бризкає — освіжає. (Уявляю як нормальні люди це читають і крутять пальцем біля скроні.) Але бігуни вони такі маніяки. Це при тому, що ледве з ліжка рано вилізла.

А сьогодні, а сьогодні... я перевершила середу так серйозно, і частина дистанції була вверх по схилу. Погода +4 без вітру, снігу чи дощу видається незвичною і теплою, чи що. Але пісня не про це. Про шо я насправді хотіла написати це те яке ж це задоволення відчувати себе сильною і здоровою, і просто усвідомлювати сам факт, що я можу бігати. Багаааато.

п.с. спочатку я хотіла написати, що для "справжніх" бігунів, такі дистанції і час несерйозні і всяке таке. Але ні, я справжній бігун, і ... все. Я справжній бігун(ка?).