... but
I won't quit
Вчора
в моєї донечки цілий день була температура
— вона була шалено марудна і їй було
дуже тяжко. І нам з чоловіком теж. Ніч
була трохи краща в плані марудності,
але від нервів, чи від чого, я майже не
спала. І ще я трохи застудилась.
(Скоро
ниття закінчиться, не переживайте.)
Зранку дитина була здорова і весела, але я почувалась так ніби мене переїхав трактор. І тому вранці я не була впевнена що можу бігти (про “хочу” мова навіть не йшла). Але чоловік розбудив мене оголосивши годину з словами “Ти ж сьогодні бігаєш”. Зійшлись ми на тому, що я не конче сьогодні бігаю, а може пройдусь. Потім було найважче (це чомусь завжди найважче) — одягнутись в одяг для пробіжки.
Але
ось я вийшла, трохи пройшла, а потім, о
диво, побігла. Більше того бігла я
сьогодні швидко і постало питання про
подовження звичної дистанції, бо цю я
долаю вже зашвидко (королівство малувате,
нема де розгулятись).
Про
що це я
думаю, день якийсь такий - той трактор їхав навіть по тих, у кого не хворіли діти...
ВідповістиВидалитиі мені нині дуже потрібно було це прочитати
дякую! побігли :) (я - вечірній варіант бігуна)
добре, що пригодилося, для боротьби з трактором.
ВідповістиВидалитиВвечері (коли темно) у нас "на районі" бігати страшно. І мені важче себе з хати випхати.